Сажкові хвороби ускладнюють експорт зерна. Як цьому запобігти?

Наявність у зерні сажкових хвороб стає реальною проблемою для подальшого експорту такого збіжжя. Багато країн не приймає зерно, заражене спорами сажкових хвороб.

На посівах зернових колосових культур зустрічаються кілька видів сажок: тверда, летюча, карликова, стеблова та індійська. Шкідливість сажкових хвороб зумовлюється як відкритим недобором урожаю в результаті утворення спорової маси замість зерна в колосі, так і прихованим недобором урожаю через зрідження посівів внаслідок відмирання уражених рослин.

Джерело інфекції сажкових хвороб:

• теліоспори, які знаходяться на поверхні або всередині (в залежності від виду сажки) насіння та в ґрунті, що зберігають життєздатність до трьох років і більше;
• падалиця за умови сильного ураження хворобою попередньої культури;
•  іноді теліоспори можуть переноситися з заражених ділянок паводковими водами.

Для обмеження розвитку сажкових захворювань в посівах зернових культур застосовують хімічні та агротехнічні заходи боротьби. Головний метод боротьби з сажковими хворобами - протруювання насіння. З метою визначення протруйника насіннєвий матеріал повинен пройти лабораторну експертизу на визначення патогенів. Протруювання забезпечує знезараження від патогенів, які зберігаються у насінні на його поверхні, захищає культуру від ураження хворобами як в осінні, так і у ранньовесняні фази її росту, забезпечує менше ураження рослин у пізніші фази. Більшість сучасних протруйників досить ефективно контролюють сажкові хвороби. Проводити протруювання можливо як завчасно (за 2-3 тижні), так і безпосередньо перед сівбою в залежності від виявленого патогену. Системні протруйники необхідно використовувати за день, або в день сівби. Для протруювання насіння необхідно підбирати препарати з відповідним спектром дії, керуючись «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

До агротехнічних заходів відносяться: вирощування стійких до хвороб сортів; використання якісного насіння для сівби; дотримання технології вирощування культури; якісний основний і післязбиральний обробіток ґрунту, що забезпечить своєчасне знищення падалиці, рослинних решток й бур’янів; дотримання сівозміни та просторової ізоляції, збалансоване внесення органічних і мінеральних добрив; знезараження тари, сівалок та іншого інвентарю.

Систематичне проведення обстежень посівів та вчасно проведені захисні заходи дозволяють стримувати поширення шкідливих організмів та є гарантом отримання якісного здорового зерна.